« Авторське і патентне право | Про авторське право »
Візьмемо для прикладу Угоду між СРСР і Болгарією про взаємну
охороні авторських прав, що вступило в силу з 1 січня 1975 року. Стаття 8
цієї Угоди свідчить:
“Під дію справжньої Угоди підпадає використання після
набуття чинності справжньої Угоди вказаних в статті 2 творів
відносно яких не закінчилися до моменту використання терміни
передбачені статтею 3″.
Поясню, що відповідно до статей 2 і 3 Угоди, кожна
договірна сторона зобов′язується охороняти права громадян інший
договірної сторони і їх правонаступників на твори літератури
науки і мистецтва, незалежно від місця їх першої публікації
надаючи їм національний режим. Охорона здійснюється протягом терміну
встановленого внутрішнім законодавством договірних сторін, при
цьому договірна сторона, де витребується охорона, не зобов′язана
забезпечувати охорону творів в течію осока, тривалішого
чим термін охорони, встановлений законодавством іншої договірної
сторони.
Принцип зворотної сили в даній угоді сформульований цілком
безумовно: у договірних державах повинні бути “жваві” все
“старі” твори, які з моменту вступу Угоди до сили і до
закінчення термінів, передбачених статтею 3, підлягають охороні на території
країн-учасниць.
Не у всіх міжнародних договорах принцип їх дії сформульований
достатньо чітко, що дає можливість країнам, що приєднуються, давати йому
різні тлумачення. Яскравим прикладом такого міжнародного договору
є Бернськая Конвенція про охорону літературних і художніх
творів, увязнена 9 вересня 1886 року.[6]
Правило про зворотну дію Бернськой конвенції.
Принципу охорони творів, що існують на момент приєднання
країни їх походження до Бернськой Конвенції, відомому як правило, про
зворотній дії” присвячена стаття 18 Конвенції, яка встановлює:
1. Справжня Конвенція застосовується до всіх творів, які до
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Tags: закон, конвенція, країна, охорона, право, сила, твір