Реферати з Права

спадкоємець як управомоченноє особа має право прийняти спадок або відмовитися від нього. Всі треті особи не повинні йому перешкоджати.

Значення спадкового права визначається його щонайтіснішим зв′язком з правом власності громадян. З одного боку, спадкоємство дозволяє реалізувати правомочність розпоряджатися своїм майном, а з іншої - є однією з підстав виникнення права власності.

2. Суб’єктами спадкового правонаступництва є спадкодавці і спадкоємці.

Спадкодавець - це особа, майно якої після його смерті переходить до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин. Оскільки підставою спадку є факт смерті людини, а не волевиявлення, спадкодавцем може бути і неповнолітній, і недієздатний громадянин. Спадкодавцем може бути іноземець і особа без громадянства.

Спадкоємці - особи, до яких переходить майно спадкодавця. Успадковувати може будь-який суб’єкт цивільного правовідношення: громадяни, зокрема іноземці, особи без громадянства, юридичні особи і держава.

Громадяни визнаються спадкоємцями, якщо вони знаходилися в живих до моменту смерті спадкодавця. Разом з цим закон (ст. 527 ГК України) визнає спадкоємцями і осіб, що ще не народилися до дня відкриття спадку. Цими особами при спадкоємстві згідно із законом є діти спадкодавця, зачаті при його житті, а що народилися після його смерті.

Чинне законодавство перераховує категорії осіб, які позбавляються права спадкоємства через свою негідну поведінку відносно спадкодавця або інших спадкоємців (ст. 528 ГК). До них відносяться:

Громадяни, які своїми протизаконними діями умисне позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або зробили замах на їх життя. Дана категорія осіб не може успадковувати ні згідно із законом, ні по заповіту.

Батьки, після смерті дітей, відносно яких вони були позбавлені батьківських прав і не відновлені в них на момент відкриття спадку.

Інше - Спадкове право →

порушення є рівним для всіх громадян.
Рівність має рацію і свобод людини і громадянина означає, що вони признаються за
всіма людьми в рівній мірі, не допускається дискримінація в користуванні
правами по яких-небудь підставах, залежних від природних особливостей
особи і її соціального статусу. Конституція фіксує широкий, причому не
закритий, перелік таких підстав.
Рівність має рацію і свобод признається незалежно від підлоги, раси, національності
мови, походження, майнового і посадового положення, місця
проживання, відношення до релігії, переконань, приналежності до суспільних
об’єднанням, а також інших обставин.
Залежно від перерахованих вище і інших особистих і соціальних ознак
людини йому не можуть бути надані які-небудь привілеї або допущено
утиск в правах в порівнянні з іншими.
Рівноправ′я чоловіка і жінки
Треті статті Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні
правах і Міжнародного пакту про цивільні і політичні права указують
на те, що держави, що беруть участь в справжніх пактах, зобов′язуються забезпечити
рівне для чоловіків і жінок право користуватися всіма економічними
соціальними, політичними, цивільними і культурними правами
передбаченими в пактах.
“Рiвнiсть має рацію жiнки i чоловiка забезпечується: наданням жiнкам рiвних з
чоловiками можлівостей у громадсько-полiтичнiй i культурнiй дiяльностi, у
здобуттi освiти i професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неi;
спецiальними заходами шодо охороні працi i здоров′я жiнок, встановленням
пенсiйних пiльг; створенням розумів, якi дають жiнкам можливiсть поєднувати працю
з материнством; правовім захистом, матерiальною i моральною пiдтримкою
материнства i дітінства, включаючи надання оплачуваніх вiдпусток та iнших пiльг
вагiтним жiнкам i матерям” (ч. 3 ст. 24 Конституції України).
Специфіка захисту прав жінок на рівність обумовлюється поряд чинників.
Річ у тому, що круг груп населення, які мають потребу в підтримку з

Загальне - Міжнародно-правові стандарти в Україні →

останнім часом зустрічаються і випадки умисного невиконання
зобов′язань: наприклад, продавець отримує передоплату, свідомо не збираючись
передавати покупцеві майно, і після закінчення терміну договору
повертає отриману суму. В умовах інфляції, за відсутності
відповідної обмовки про індексацію в договорі такий прийом приносить
порушникові відчутну вигоду. Вихід з такої ситуації полягає у встановленні
у договорі достатньо ефективної неустойки за невиконання договору куплі-
продажі.
Іноді невиконання або неналежне виконань зобов′язання є
наслідком винної поведінки обох сторін (змішана провина). В цьому випадку
суд відповідно до ступеня провини кожного з них, зменшує розмір
відповідальності боржника. Відповідальність боржника зменшується також в
випадку, коли кредитор умисне або по необережності сприяв
збільшенню розміру збитків або не зробив дій, необхідних для їх
зменшення.
Названі вище елементи утворюють в сукупності склад цивільного
правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, можливе застосування заходів відповідальності і при неповному
“усіченому” складі правопорушення - за відсутності провини боржника, наявності
збитків у кредитора і т.д.

70. Загальні положення про право власності. Власність і право
власності.
Слово “власність” нерідко уживається в ужитку для позначення
що належать комусь речей. Іншими словами, власність розуміється як
привласнення індивідом або колективом засобів і продуктів виробництва
всередині і за допомогою певної суспільної форми.
Таким чином, власність в буденній свідомості виступає
що характеризується своїми зовнішніми ознаками: як влада людини над річчю
яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами.
Власник розпоряджається річчю своєю владою і в своїх інтересах. Для нього
річ - своя, для несобственника, відповідно - чужа.

Цивільне право і процес - Цивільне право України - частина 3 →

глибокому занепаді. В результаті цього, а також гострого дефіциту інвестицій і
інновацій, в нашій державі процеси ринкової трансформації з
випереджаючим розвитком необхідних базових пріоритетів впродовж 1990-
1999 років відбувалися повільними темпами. Більш того, макроекономічна
структура за період 1990-1999 років майже не покращала. Об’єми товарного
виробництва для насичення попиту безпосередньо споживчого ринку
скорочувалися швидшими темпами, ніж об’єми випуску промислових засобів
виробництва. Проте і тут відбулося істотне зменшення
внутрішньої здобичі паливно-енергетичних ресурсів, випуску підприємствами
ВПК наукоємкої і високотехнологічної продукції (конкурентоздатних
систем озброєнь). Ці підприємства вельми поволі здійснювали конверсію
і вельми швидко згортали свої виробничі програми і навіть
виводилися взагалі з господарського обороту.
Тенденція припинення спаду, економічної стабілізації і зростання в
Україні визначилася в 2000 році. Досягнення в розвитку народного господарства
за цей рік дали можливість створити першооснову для постійного
економічного зростання. Так, в 2000 році в нашій країні ВВП зріс на 6%.
Збільшення об’ємів промислового виробництва склало 12,9%, сільського
господарства - 9,2%. А такі галузі, як харчова, легка
деревообробна та інші, які безпосередньо задовольняють
споживчий попит, добилися 30-35% зростання випуску продукції. Відбулися
позитивні зрушення в бюджетній сфері, активізована інвестиційна, в
т.ч. кредитна діяльність, підвищений рівень монетізациі економіки, її
експортного потенціалу, зменшений зовнішній борг нашої держави.
Для виведення народного господарства країни з кризового стану важливе
значення має розробка науково обгрунтованої української доктрини
економічного розвитку, яку нашим ученим спільно з практичними

Інше - Досвід державного регулювання на Україні →

юридичних осіб їх майнова відособленість отримує різний вираз.
Майнова відособленість державних підприємств знаходить своє
вираз в інституті права повного господарського ведення. Згідно із законом
України про власність воно включає право володіння, користування і
розпорядження державним майном на свій розсуд, здійсненні в
відношенні його будь-яких дій, що не суперечать закону і цілям діяльності
підприємства.
Для державних установ як некомерційних організацій, що фінансуються
за рахунок державного бюджету, правовий режим закріпленого за ними
майна визначається вужчим правом оперативного управління.
Що стосується решти видів юридичних осіб, то їх майнова
відособленість виражається в безпосередньому праві власності.
Колективні підприємства, кооперативи, акціонерні суспільства, господарські
товариства, господарські об’єднання і ін. відособляють своє майно на
праві колективної власності.
3) Важливою ознакою юридичних осіб є їх здатність виступати в
цивільному обороті від свого імені. Юридична особа від власної
імені, самостійно розпоряджається своїм майном, набуває цивільних
має рацію і обов′язки, зокрема, укладає договори, вступає в зобов′язання
і несе по ним самостійну відповідальність. Ця ознака служить зовнішньою
виразом самостійності юридичної особи.
4) Наслідком майнової відособленості юридичної особи і його участі від
свого імені в цивільному обороті виступає наступна ознака -
здатність приймати на себе зобов′язання і відповідати по ним.
Наявність самостійної відповідальності означає, що кредитори юридичного
обличчя можуть звертатися з требова ніямі, витікаючими з його зобов′язань
тільки до даної юридичної особи. За загальним правилом юридична особа
відповідає за своїми зобов′язаннями тільки своїм майном, проте в силу
закону або Статуту додаткова відповідальність може покладатися і на
інших осіб. Так, відповідальність установи, що фінансується державою
обмежується засобами, що знаходяться в його оперативному управлінні, при

Кримінальне право - Поняття юридичної особи поняття і види власності в Україні →

що загалом і складає основу взаємин цих двох суб’єктів

підприємницького процесу.

В сучасних умовах господарювання кожен підприємець

функціонує в умовах достатньої глибокої спеціалізації виробництва

що виникла на основі розподілу праці.

Будь-який підприємець потребує ефективних партнерських зв′язків: тільки

у такому разі він може ефективно діяти в рамках того або іншого

фрагмента цілісного виробничого процесу. Ідеальною є

ситуація, коли всі підприємці утворюють відносно ізольовану від

загального економічного процесу ланцюжок партнерських зв′язків. Якщо узяти для

аналізу цілісний процес виробництва, то він складається як би з множини

фрагментів, кожний з яких фокусується в конкретній діяльності

підприємця.

В умовах ринку від підприємця потрібне уміння - і навіть

схильність - діяти в союзі з іншими підприємцями і

вести постійний пошук найбільш ефективних партнерських зв′язків, в ході

якого підприємець здійснює переорієнтацію своєї діяльності.

Таким чином, при плануванні своєї діяльності підприємець

розглядає партнера (партнерів) як суб’єкт підприємницького

процесу, від форми взаємин з яким залежить рівень ефективності

його діяльності.

Метою підприємницької активності є виробництво і пропозиція

ринку такого товару, на який є попит і який приносить

підприємцеві прибуток. Прибуток - це надлишок доходів над витратами

отримуваний в результаті реалізації ухваленого підприємницького рішення

по виробництву і постачанню на ринок товару, відносно якого

підприємцем виявлений попит споживача, що не задовольняється або прихований.

Проте отримання прибутку властиве не тільки підприємницькою, але і

будь-якій іншій формі ділової активності. В зв′язку з цим важливо звернути увагу


Загальне - Види підприємництва →